Малюнок на обкладинці – архаїчний грамофон і ще якісь креслення, назва групи і альбому, набрані зі шматочків паперу з так само архаїчними шрифтами – є ознакою самоіронії і розуміння відносності усього на світі, а особливо – музичного шоу-бізнесу.

Новий альбом ФАКТИЧНО САМИХ – це колаж із сенсів, смислів, музичних тем (часом дуже сильних і переконливих), звукових експериментів. Він не є агресивно-панковим, точніше – кібер-панковим як попередній “Курва камбек”. Цей альбом – це дуже смачний “мікс” з ліричних майже поп-мелодій і чистої води психоделіки, яку в наші часи визначають як тріп-хоп, це – мікс гарячого пульсуючого року з різного роду приправ у вигляді автентичного українського фольку (Ірена Карпа робить це дуже чуттєво) та англомовних провокативних “вставок”. Перше враження від альбому – суцільна еклектика, набір різнокаліберного матеріалу. Але тільки друге, третє прослуховування дозволяє зрозуміти головний “месидж” альбому, який, насправді, є ідеальним дзеркалом нинішнього постмодерністського світу з нагромадженням символів, знаків, кодів. Що з тим мотлохом робити? Спершу треба послухати “Lo-Fi ТRавМи”. А ще – почитати невеличке роз’яснення щодо назви: - Травми, як відомо, є точками зламу, вершинами кутів многокутника, утвореного лінією життя. Напевно, головно замкненої фігури, бо лиш мізерна кількість з людей може може похизуватися перед уважним поглядом філософів розривами у цій лінії, ці точки-що-руйнують-циклічність, стають невичерпним джерелом творчого натхнення та звіриної інтуіції для наступних поколінь, і передаються вони у формі мітологем і художньої творчості, саме сприймання символів, виплюснутих з життєвого потоку людини-що-розірвала світ, сповнює буденність і страждання високим змістом, а вульгарну людину підносить до сяйва з вершин духу.

Таким чином скорочення “Fi” у назві цього альбому значить “fixatio” (lat.) – в алхімії перетворення легких речовин у тверді, для нас це означає здійснення у зовнішньому світі того, що було об’єктом внутрішнім. Досягнення подібного результату можливо лише за умов інтеграції архетипової символіки, диференційованої протягом віків кращими представниками свого часу і оформленої у релігійних догматах, із сучасною психічною ситуацією. Так утворюється духовний міст довжиною в десятки тисяч років, те, що древні назвали “longissima via” (лат. – найдовша дорога), те, що вмістилося в короткому складі “Lo-” на початку назви цього альбому. Шлях цей починається із спуску в темряву і хаос, дезорієнтації і втрати зв’язку із зовнішнім світом. Багато сміливих дослідників не змогли вийти з чорноти і стали божевільними для своїх близьких, багато обережних шукачів істини повернуло назад перед другою брамою аналізу. Так, мало хто побачив червоний світанок найтемнішої ночі “tinctura rubea” (лат. – забарвлювання в червоний колір) – саме його можна спостерігати в літерах “_TR” назви цього альбому. Деякі російські дослідники відстоюють іншу версію походження цих літер, їхні аргументи побудовані з арифметичних виправ на кшталт підрахунку кількості пісень з назвою мармуровий Бог, і нараховують їх аж три. Цього потрійного (лат. Trinus) Бога вони і оселили в скороченні “_TR”, наївно не звернувши уваги на дві великі літери. Помилка, я думаю, не граматична у написанні назви, а в однозначно-християнській позиції цих авторів. Але вони забувають, що триєдність мусить мати в собі три незмінних сутності, а три мармурових Бога є нічим іншим, як трьома мармуровими Богами. Амінь.