У п’ятницю, 2 березня, у Верховній Раді планується зареєструвати проект закону щодо проведення 30 вересня одночасних дострокових виборів Президента та парламенту України. Що це – реальні наміри чи політичний шантаж? Як на мене – реальний «пацанський» шантаж.

Але яка красива політтехнологія!

Нащо це регіоналам, для чого робляться ці гучні заяви та проголошуються такі дивовижні, на перший погляд, речі? На мою думку, ситуація виглядає таким чином:

Справа в тому, що зараз БЮТ «накручує» суспільство щодо можливості дострокових парламентських виборів. Втім, існують «лише» 3 проблеми на шляху до реалізації цієї ідеї:

1. На сьогоднішній день немає правових підстав для розгону парламенту і, звісно, для оголошення нових виборів.

2. Як показують соціологічні опитування, більшість населення України виступає ПРОТИ дострокових виборів до ВРУ, як на мене, не сподіваючись на те, що новообрані нардепуки можуть бути кращими за нинішніх.

3. Найголовніше – ті ж самі опитування демонструють, що рейтинги, умовно кажучи, «антикризовиків» разом узятих ПОКИ ЩО вищі, аніж, знову-таки, «демократів».

Для реалізації омріяної мети БЮТ разом із найбільш радикальною частиною НУ намагається запустити такий механізм:

1. Створити у населення думку про те, що дострокові вибори до парламенту є неминучими, постійно розкручуючи цю тематику у ЗМІ та на масових акціях.

2. Всякчас критикуючи нинішній уряд та проурядову більшість у парламенті (бо, дійсно, є за що критикувати проФФесора разом з його проФФесіоналами), поступово збільшувати число своїх прихильників серед незадоволених (через це – явна популістська риторика БЮТу та їх опора на бідні верстви населення, а не на середній клас, бо, звісно, бідних в нас більше, ніж середньо-заможних).

3. Коли рейтинги поміняються місцями, знайти хоч якісь підстави для розгону парламенту (захоплення електрощитової у ВРУ – «розвідка боєм» щодо можливого створення критичної ситуації, за якої засідання парламенту протягом місяця стануть неможливими).

Як на мене, помаранчеві політтехнологи розрахували, що запланований весняний марш на Київ сприятиме якраз зростанню впливу БЮТ та НУ (який у перспективі, скоріш за все, в оновленому вигляді увіллється до «Народної самооборони» під проводом Луценка). А потім – вищеописаний сценарій, розпуск ВРУ та наприкінці осені – нові парламентські вибори.

Відчуваючи, що удари, які наносить опозиція, стають дедалі дошкульнішими, «біло-блакитні» вирішили, що краща оборона – це наступ. І вдарили по найболючышому. А найболючіше в українській політиці – це наш Президент. Вони заявили, що запропонують проведення позачергових виборів як парламенту, так і Президента. Тим самим вводячи в розгубленысть опонентів. Бо:

1. Проводити позачергові вибори Президента не входить до планів НУ та БЮТ (для останніх – ПОКИ ЩО). Маючи свого Президента при владі, є шанс мати й певні гарантовані важелі впливу. При проведенні дострокових виборів (за умови, що помаранчеві рейтинги до того часу ще не доростуть до запланованих розмірів) можна втратити останнє, не отримавши на заміну нічого.

2. Така ідея ставить за мету пересварити НУ та БЮТ, частина якого, можливо, вже й сьогодні – не проти дострокових виборів Президента, сподіваючись, що в разі їх успіху Юля може взяти ВСЕ (і президентство, і більшість у парламенті). Отже, якщо окремі бютівці підтримають пропозицію ПР щодо дострокових перегонів за посаду голови держави, вони наразяться на жорстку критику з боку НУ та самого Президента, і тоді – прощавай і так доволі хиткий союз БЮТ НУ.

3. Розрахунок робиться на те, що БЮТ і НУ почнуть виступати ПРОТИ дострокових виборів Президента (що, якраз, вже відбувається), що стане підґрунтям для звинувачень їх у лицемірстві: мовляв, ви ж хочете перевиборів «поганого» парламенту, чого ж ви не бажаєте перевиборів «поганого» Президента? І народ цього не зрозуміє...

Таким чином, цей технологічний крок ПР спрямований на те, щоб опозиція мусила виправдовуватись, збити темп її наступу, можливо, взагалі загнати до оборони. Така собі психічна атака. Шантаж, якщо хочете.

Адже з юридичної точки зору зрозуміло, що за нинішніх умов проведення дострокових президентських виборів неможливе. Існують норми Конституції, відповідний закон про вибори Президента, за якими голову держави обирають на 5 років. Закон ніхто не міняв, а якщо навіть і спробує змінити – у Президента є право вето.

Тому, відверто кажучи, не вірю я в можливість цьогорічних виборів – ані парламентських, ані, тим більше, президентських. Не вірю.

ПОКИ ЩО…