«Як вам сподобалось місто Луцьк і які враження від фестивалю "Луцька барикада"»? (ОПИТУВАННЯ)
9-10 листопада в місті Луцьк відбувся літературно-музичний фестиваль «Луцька барикада».
«І-Репортер» звернувся до учасників фестивалю з питанням «Як вам сподобалось місто Луцьк і які враження від фестивалю «Луцька барикада» ?»
(ОПИТУВАННЯ)
Сашко ЛІРНИК
«Луцьк мені дуже подобається. Саме в Луцьк я вперше приїхав виступати із Росії. Можна сказати, що з цього міста почалась моя творча діяльність в Україні.
А сам фестиваль сподобався живою, творчою, розкутою атмосферою. Ще приємно відмітити, що на відміну від всіх ось цих російськомовних штатних попсових заходів, нічого не було притягнуто за вуха. Все було органічно і весело. Щиро порадувала молодь. Вона сприймала все: мої казки, різноманітні експерименти, бардівську пісню, вірші, театр, пантоміму. Люди відривались на повну. Всі були задіяні. Не було таких, які просто сиділи, споглядали. Це саме головне».
Світлана ПОВАЛЯЄВА
«Луцьк мені шалено сподобався. На щастя мені вдалось трошки прогулятись містом. З журналісткою Юкою Гавриловою відвідали фортецю, обходили все довкола. Причому мандрували не цивільними шляхами, а так - по різних закапелках, вуличках. Подивились дуже красиву баптистську кірху і просто старі будиночки. Цим Луцьк трошки на Ужгород схожий.
На фестивалі все було весело і демократично. Було досить багато людей і сприймали все класно. Хоча одна журналістка стверджувала, що після мого виступу із зали пішли деякі люди. Мовляв декілька депутатів місцевої ради встали і демонстративно вийшли. Я цього просто не бачила і тому не знаю як це коментувати. Може вони в туалет захотіли».
Юрко ПОКАЛЬЧУК
«Луцьк мені не може не подобатись, тому я в ньому закінчував школу. Так що це моє рідне місто. Там є моя батьківська хата. Тому, окрім всього іншого, я з радістю взяв участь у фестивалі, тому що все це відбувалось у Луцьку. Також Луцьк має щастя мати такого мера, який читає українську літературу. Коли ми зайшли у до нього в кабінет, то на столі лежала ціла гора книжок українських авторів.
Я з чим далі більшим інтересом і повагою ставлюся до того, що робить Олесь Доній із «ОsтаNNьою барикадою». Я не перший раз беру участь в акціях «ОsтаNNьої барикади». Кожен раз це цікаво і, що головне, має результати. Найближчий результат це наша акція протесту проти виселення книгарні «Знання» із приміщення на Хрещатику. Все це зініціювала «барикада» і ми таки добились свого.
Думаю, що фестиваль «Луцька барикада» вдався, незважаючи на важку дощову погоду, незважаючи на те, що значна частина учасників приїхала в самий притик. Я переживав, щоб все склалось якнайкраще. Глядач реагував прекрасно. В кінці другого дня я під музичний супровід гурту «Ворождень» заспівав пісню – встав весь зал. Це було воно. Це була барикада. В даній ситуації слово «барикада» не означає повстання проти всього, навпаки це пошук і пропозиція зробити щось нове. Як наслідок «Луцької барикади» ми домовились видати книжку під такою ж назвою, яка буде присвячена одному дуже гарному луцькому поету – Костянтину Шишку".
Дмитро ЛАЗУТКІН
«В Луцьку я був вперше, тому для мене все було цікавим. Місто невеличке, доволі затишне. Я відвідав відому луцьку фортецю. Був в парку. Він трошки запущений. Але це приємна запущеність, бо коли парк аж зовсім вихолощений, то ефект трішечки не той.
Фестиваль вдався симпатичний. Люди сприймали все чудово, терпляче ставились до деяких речей. Адже людей, які не підготовані, або випадково потрапили на фестиваль поезія, оспівана поезія могла трохи «пригрузити». Але нічого подібного не відбулося, зала була повною. Я не чув жодних чавкань, передзвону бокалів – значить люди слухали».
Едуард ДРАЧ
«Луцьк мені подобався завжди, тому що це колись була столиця української авторської пісні, тобто того жанру в якому я працюю. До мене підходило дуже багато людей, які пам`ятають ті фестивалі. Люди просили, зоб ще були якісь акції з бардами, тому що цей жанр там люблять.
Щодо фестивалю, то можна говорити про більшу збалансованість програми. Так як це було, на відміну від Гуляйполя, в двох залах, поети, бард і рок-гурти виступали в купі і одне за одним, то спілкування вийшло ще кращим».