Володимир Бондаренко: «Януковичу треба було набратися мужності та привітати Юлію Володимирівну з призначенням»
Якщо в одному політичному таборі сьогодні п'ють від горя, то в іншому напевно святкують перемогу. В центрі цього табору, безумовно, Юлія Тимошенко, обрана прем'єром повторно.
І нехай ця перемога не така переконлива, як у 2005-му, коли за її кандидатуру проголосували 373 депутати, нехай сьогодні вона лише їй відомими способами зуміла таки домогтися, щоб на табло засвітилася цифра 226 «за». Вона прем'єр, і крапка!..
Про те, що і як відбувалося сьогодні у ВР, розповів «Главреду» «бютівець» Володимир Бондаренко, який ще зовсім недавно разом із однопартійцями з ПРП входив у блок «Наша Україна».
Володимире Дмитровичу, чим особисто ви пояснюєте голосування Івана Плюща за склад уряду Юлії Тимошенко? Адже коли голосувалося питання щодо її прем'єрства, його голос був дорожчий за найщиріше золото, і все-таки він його не віддав.
Мені було дуже неприємно спостерігати його позицію як на етапі обрання членів уряду, так і під час обрання прем'єра. Врешті-решт, один із пунктів коаліційної угоди - те, що фракція коаліції, яка на виборах набирає більшу кількість голосів, пропонує кандидатуру прем'єра. Іван Степанович із самого початку зайняв дещо дивну позицію: думаю, у нього були якісь інші очікування й стосовно кандидатури спікера, й стосовно багато чого іншого.
Але ж це була не лише його позиція – як у парламенті, так і поза ним, тобто в Секретаріаті Президента.
Так, там є певні сили, які хотіли б інакше бачити всю цю картину, – звідси й усі ці заяви про те, що краще, якби була широка коаліція тощо. Але ж світовий досвід розподілу сил у парламенті свідчить про те, що це абсолютно нормальне явище – наявність правлячої коаліції і опозиції, і те, що різниця в голосах між ними невелика. Врешті-решт, пригадайте, як обирали Ангелу Меркель! Як працюють виборчі системи в Європі!
І не треба у зв'язку з цим говорити про роз'єднання України, тому що кожна політична сила, яка створює коаліцію, пропонує свою програму – для всієї країни, а не тільки для Сходу або Заходу. Тому штучне роздирання країни на етапі створення коаліції – абсолютно безпідставне.
Але ж, погодьтеся, у БЮТ із НУНС теж далеко не тотожні програми, і суперечності, судячи з переговорів про створення коаліції, не знято.
Проте це не антагоністичні програми! У ВР у принципі немає антагоністичних програм, за виключенням хіба що комуністів у частині їхнього ставлення до євроінтеграції або оцінки деяких етапів в історії нашої країни.
Наприклад, в економічній політиці у нас є антагонізм із колишньою владою в тому, що ми дотримуємося інших позицій щодо приватизації, принципів функціонування економіки, бюджетної сфери. Адже спрямовувати половину бюджету на підприємства Ахметова або Звягільського – не зовсім правильно: вони бізнесмени, і працюють у першу чергу на себе, то чому їм належать державні дотації? Але це різниця в програмах, а зовсім не нав'язуване суспільству протистояння Сходу й Заходу.
Об'єднання такого типу, як НУНС і БЮТ, цілком прийнятне: так, ми створили коаліцію з перевагою в одну людину, але нічого страшного в цьому немає! Ми ухвалимо рішення про те, що працювати над законами будемо по три тижні, а голосувати в залі будемо один день на місяць – і все! Ніколи жодних проблем не буде! До того ж за багато законів, я певен, голосуватимуть і депутати з інших фракцій – і з Блоку Литвина, і з Партії регіонів!
Усе гаразд, і ті, хто каркав, що нічого в нас не вийде, напевно, просто щосили чіплялися за владу!
Взагалі-то так, і сьогоднішнє голосування з усіх питань було не зовсім очікуваним для тієї ж Партії регіонів.
Знаєте, коли сьогодні виступав Янукович, мені здалося, що ця людина з якоюсь дитячою психікою: як маленький хлопчик, почав скиглити з трибуни, що новий уряд доведе країну до ручки, а ось він такий хороший!..
Але ж ми знаємо, до чого сьогодні доведено країну! За рік роботи Януковича подвоївся зовнішній борг, у нас феноменальна для України інфляція, найбільше для історії України зростання цін, тому нічого скиглити! Треба було набратися мужності, і як людина з відчуттям власної гідності привітати Юлію Володимирівну з призначенням!..
Ну, ви ж розумієте, що це було б занадто!..
Чому? А це що, чоловік: вийти поскиглити й піти, і навіть не пригадати, що прийшла нова влада, не привітати жінку? Не вистачило ні сил, ні виховання, щоб бодай це зробити!
Сама процедура сьогоднішнього голосування - руками й голосом особисто кожного депутата - була по-своєму безпрецедентна. І річ не в уявній несправності системи «Рада», а в тотальній недовірі партнерів…
Натомість однозначно не було жодних підозр ні до кого! До того ж така процедура вказана в регламенті ВР! Ми проголосували чесно, ніхто не сумнівається, що всі, хто голосували, були в залі. Так, не було Івана Сподаренка, тому що він дуже хворий і лежить у реанімації. Але сьогодні голосів вистачило!
Що стосується Івана Степановича Плюща, то його голосування - це його особиста справа. Може, він хоче хоч якось зберегти власне політичне обличчя. Коли частина депутатів перестала подавати йому руку, він, напевно, якось усвідомив, що його «особлива позиція» може мати для нього дуже неприємні наслідки на завершальному етапі політичної кар'єри…
Чи не доведеться надалі за якісь принципові речі голосувати так само, особливо якщо буде зрозуміло, що опозиція не дасть голосів?
Гадаю, в принципових питаннях голоси опозиції будуть не потрібні. Якщо ж із якихось питань 226 голосів у залі не набиратиметься, очевидно, вони неприйнятні для того, щоб їх протискати.
Що стосується безпрецедентності саме такої процедури голосування, то я вважаю її найчеснішою. Адже всі в Раді вже бачили, як то западають кнопки у момент голосування, то спалахує система, то ще щось трапляється. Або хтось атакує неекрановану серверну, не залишаючи механічних слідів – ви ж розумієте, що електроніку можна атакувати й без лому в руках? І жодна комісія нічого не знайде!
Я якось цікавився у електронників, як блокується картка того або іншого депутата, і мені розповіли, що офіційно це робиться по команді того, хто веде сесію. Але, в принципі, якщо людина має доступ до системи блокування, вона може підкорятися і чиїйсь іншій команді.
Окремі кандидатури міністрів у новому складі Кабінету, судячи з усього, викликали неоднозначні реакції і в БЮТ, і в НУНС: мова йде й про Кременя, і про Оніщука, і про Єханурова. Когось замінили під тиском, але хтось таки лишився – той же Єхануров як міністр оборони, якого, кажуть, дуже довго уламували проголосувати за Тимошенко-прем'єра. Як працюватиме уряд із силовиком, відданим у першу чергу Президентові, а не прем'єрові?
Ну, кандидатура Єханурова – це рішення Президента, Юлія Володимирівна вплинути на нього не могла. Адже це міністр оборони – це один із двох міністрів, яких рекомендує і представляє Президент. Можливо, на якомусь етапі з цього питання й були якісь розбіжності, і Юлія Володимирівна їх називала, не претендуючи на юридичне право на представлення своїх кандидатів.
Можу із цього приводу висловити свою думку: мені здавалося, що Анатолій Гриценко був непоганим міністром. Яким буде Єхануров, подивимося – не хочу його відразу критикувати. Адже армія сьогодні стоїть напередодні важливих тектонічних зрушень, виходячи зі зміни політики її формування, принципів функціонування та ролі. Якщо ми дійсно хочемо змін, то їх треба, як мінімум, розглядати як державну програму за участю зокрема й ВР.
Ну, так. Але з іншого боку, відома позиція Єханурова як із приводу економічних ініціатив Тимошенко, так і, зокрема, з питань переходу армії на контракт.
Перехід армії на контракт у найкоротші терміни – це програмні позиції БЮТ. Вони цілком реальні, і ми як політична сила й надалі демонструватимемо бажання йти цим шляхом якнайшвидше. Можливо, частину програми з цього питання буде реалізовано вже цього року, частину – наступного: ми ж не можемо чекати якоїсь години «Ч», коли все відразу поміняється. Все потрібно робити поступово, але робити!
Тому і Юлія Володимирівна має рацію, і Президент має рацію, і все буде нормально! Головне, що політичне рішення про трансформацію армії ухвалено, й іншого шляху я на сьогодні не бачу.
Коли буде сформовано й розподілено комітети і, найголовніше, відбудеться голосування щодо віце-спікерів?
Сьогодні, звісно, це вже нереально: фізичний стан більшості депутатів уже критичний – ми ж із самого ранку не виходили з залу. Думаю, Регіони вже не затримуватимуть подання членів комітетів: вони сподівалися, що все піде за запланованим ними сценарієм, але вийшло трішки по-іншому.
Завтрашній день має початися з аналізу персонального складу комітетів. Думаю, процес буде розблоковано. Хіба що між комуністами та «регіоналами» можуть виникнути певні суперечності з питання першого віце-спікера.
За кого віддасть голоси коаліція на пост першого віце-спікера – за «регіоналку» Богатирьову чи за комуніста Мартинюка?
Нині, коли вже є уряд, мене особисто це питання не так вже й непокоїть. Ми дотримуватимемося даного нами слова. Але взагалі-то в БЮТ до сьогодні є частина людей, які пропонували під час розподілу комітетів вчинити з «регіоналами» так само, як вони свого часу вчинили з нами, тобто повернути їм ті комітети, які вони рік тому дали нам. Але, здається, перемогла думка, що комусь треба зробити перший крок і почати толерантно ставитися до опозиції.
На віце-спікера ми не підтримуватимемо комуніста – поки що це рішення не скасоване, і ми підтримуємо наших друзів із «Нашої України», які виступали проти Мартинюка. І взагалі, перший віце-спікер – це квота коаліції, якою ми поступилися, тому ми готові підтримати будь-яку кандидатуру, яку запропонує Партія регіонів, оскільки Литвин і без того отримав дуже багато. Хай самі між собою розбираються, враховуючи нашу позицію непідтримки комуністів.
До кінця тижня всі ці питання вирішаться, як думаєте?
Абсолютно! Нас підстібає дуже складна ситуація, пов'язана з бюджетом, тому що азаровський бюджет нас не влаштовує. Якби, не дай Боже, цей бюджет був задіяний, це був би черговий етап розкрадання держави, а залучені іноземні інвестиції довелося б віддавати нашим дітям і внукам. Подвоєння зовнішнього боргу за Азарова – це ж жах!
