"На скільки аргументовані звинувачення з боку Президента стосовно політичної кризи?"(ЕКСПЕРТ-ОПИТУВАННЯ)
16 травня Віктор ЮЩЕНКО звинуватив у виникненні політичної кризи в країні прем’єр-міністра Юлію ТИМОШЕНКО та одного із очільників СДПУ(о) Віктора МЕДВЕДЧУКА, які намагалися внести зміни до Конституції.
У зв’язку з цим «Центр досліджень політичних цінностей «АКСІА»» звернувся до політичних експертів з питанням:
"На скільки аргументовані звинувачення з боку Президента стосовно політичної кризи?"
Віктор НЕБОЖЕНКО (керівник соціологічної служби «Український барометр»):
„Конфликтная роль Тимошенко очевидна. Что касается Медведчука, мы не знаем жив он или нет, есть он или нет. В этом смысле Президент должен был сначала показать Медведчука, а потом обвинять его в чем-то. Для меня это несколько виртуальная фигура. Если Волкова я время от времени вижу (хотя бы на каких то мероприятиях, или в интервью), то демоническая фигура Медведчука остается постоянно за кадром. Никто не знает где он.
Вне всякого сомнения, проиграв все возможное в 2004 году, Медвечук хочет вернуться в политику. Для этого он работает как кризисный менеджер традиционным образом – участвует в кризисах. Но Если Тимошенко мы видим каждый день и слышим ее эмоции, дыхание, знаем ее словечки, то Медведчука следует найти и желательно немедленно”.
Вадим КАРАСЬОВ (директор Інституту глобальних стратегій):
„Безумовно це не вся аргументативна база, що пояснює політичну кризу. Але не менш безумовно, що це її базовий елемент. Все виглядає так, що емоційно-політичний зрив БЮТ і самого прем’єра, який виразився в блокуванні трибуни Верховної Ради є реакцією на зрив конституційних домовленостей з Партією регіонів, основним лобістом яких був пан Медведчук. Партія регіонів поки що відмовилась від такого пактування і блокування з БЮТ і по меншій мірі вичікує як будуть розвиватись події далі.
План Тимошенко полягав в тому, щоб заблокувавши трибуну і взявши приватизаційну висоту (добившись призначення Портнова), все ж таки домогтись підтримки Партії регіонів. Ми знаємо, що регіонали люблять дружити з сильними. Очевидно, що справа не в антиінфляційному пакеті, не в призначені конституційних суддів, а саме в тому, що на день відновлення пленарних засідань Верховної Ради, БЮТ не зміг домовитись з регіоналами щодо конституційних змін і зміни форми правління в Україні.”
Олександр МЄДВЄДЄВ(директор політичних програм Центру досліджень політичних цінностей «АКСІА»):
„Аргументация Президента выглядит частично убедительной и отчасти логичной. Трудно не согласиться с президентской позицией по усилению прозрачности подготовки новой Конституции. Действительно, если процесс пустить в тень, то возникнут соблазны для скрытого торга за новые конституционные нормативы. Плюс к этому, появятся мотивы для разных спекуляций на тему нелегитимности новой Конституции.
Неубедительность в том, что в аргументации нет продолжения логики прозрачности. Такую прозрачность могла бы сформировать не квазиинституционная структура Конституционной Рады под контролем Президента, а расписанная дорожная карта конституционного процесса, которую бы все участники процесса – и БЮТ, и Партия регионов, и пропрезидентские силы, а также мелкие партии, о значении которых нельзя забывать - договорились соблюдать все пункты карты. А сейчас ситуация подгоняется под рамки конституционного кризиса, ответственность за который перепасовывается между участниками. Когда кризис подойдет к фазе абсцесса – наибольшие куски власти получат крупные политические игроки”.
Кость БОНДАРЕНКО (директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна):
„Думаю, наврядчи Президент мав би говорити такі речі, особливо якщо немає видимих, очевидних доказів цьому. Якби були такі докази, то з такою заявою мала б виступити СБУ, або інша офіційна структура, яка б мала надати матеріали про таку співпрацю. На сьогоднішній день я вважаю, що Президент дав підстави Юлії Володимирівни позиватись щодо нього до суду”.
Тарас БЕРЕЗОВЕЦЬ (Директор PR-групи «Politteh»):
„Позиція Президента нагадує відоме українське прислів`я: „-Хто зіпсував повітря в хаті? - Невістка! - Її ж немає в хаті. - Так ось спідниця її висить”. Коли щось стається в державі, то Президент завжди звинувачує в цьому прем`єра Тимошенко. Це досить дивно. Адже саме вона є його головним партнером по коаліції. І саме її уряд без зовнішнього тиску подавав до Верховної Ради, очевидно погоджуючись з ініціативами з якими формувалась коаліція.
Пісня стосовно причетності Віктора Медведчука так само не нова. Мабуть іншої мішені в президентському секретаріаті знайти не можуть. Це відголоски старих недобрих відносин Вікора Балоги з Віктором Медведчуком, які він зараз намагається розіграти, пам’ятаючи, що у останнього був один з найбільших антирейтингів серед усіх вітчизняних політиків. Йдеться про те, що Секретаріат Президента почав реалізовувати свій план, який полягає в тому, аби скористатися ситуацією з виборами в Києві і оголосити, що це референдум стосовно довіри до Тимошенко. Балога планує за підсумками цієї кампанії спровокувати кризу і юридичне припинення існування коаліції.
Нинішня кампанія багато в чому є показовою. Президент розглядає Тимошенко не як голову уряду і партнера по коаліції, а як свого ключового суперника в майбітній президентській кампанії. Про це в своєму листі говорили і європарламентарі, який був опублікований в одному з українських видань. Там прямо говориться, що Ющенку потрібно припинити практику цькування уряду і визначитись з тим хто для нього Юлія Тимошенко – партнер чи конкурент.”
Віктор НЕБОЖЕНКО (керівник соціологічної служби «Український барометр»):
Кость БОНДАРЕНКО (директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна):
Тарас БЕРЕЗОВЕЦЬ (Директор PR-групи «Politteh»):
