Ющенко і Тимошенко на стежці війни: від «холодного» варіанту до «гарячого»
Схоже, дочекалися: конфлікт між Віктором Ющенком та Юлією Тимошенко, про який наввипередки попереджали країну різноманітні політики та експерти, розпочався. Після того, як уряд на вимогу секретаріату Президента не затвердив для внесення у ВР пакет «приватизаційних» законопроектів, Віктор Ющенко вирішив розвинути успіх, фактично звинувативши Тимошенко у намірі кулуарно приватизувати низку об`єктів.
«У мене є сигнали, що приватизація може перетворитися у роздачу обленерго певним людям, щоб вони у парламенті голосували так, як дехто забажає, - заявив Президент в інтерв’ю одному з телеканалів. – Я би не хотів, щоб продаж обленерго був пов’язаний із тіньовими кишеньковими домовленостями певної політичної сили про їх розподіл між конкретними людьми».
І хоча Юлія Володимирівна поки що залишила це висловлювання глави держави без відповіді, очевидно, що початок публічної полеміки між Президентом і прем’єр-міністром – лише справа часу. Тим більше, що приватизація обласних енергорозподільних компаній – далеко не єдиний приклад концептуальних розбіжностей у позиціях Ющенка і Тимошенко.
Умовно ці розбіжності можна розділити на дві основні групи: «приватизаційні» та «газові».
Отже, розбіжність перша.
Тимошенко:
Підприємства, що підлягають приватизації, будувалися за народні кошти, а відтак, гроші, отримані від їхнього продажу, повинні піти на підвищення соціальних стандартів – виплату знецінених внесків вкладників колишнього Ощадбанку СРСР, підвищення пенсій, зарплат держслужбовців etc.
Ющенко:
Кошти, що надійшли від приватизації, потрібно не проїдати, а скеровувати на розвиток економіки, запровадження іновацій, закупівлю сучасних технологій і т. ін.
Маємо протистояння двох світоглядів: якщо Тимошенко виступає за «опосередкований» приплив коштів у економіку, за якого збільшення доходів підприємств здійснюється завдяки зростанню купівельної спроможності населення, то Ющенко – за «прямі» інвестиції по лінії «бюджет-підприємства». При цьому позиція глави держави доволі жорстка, а висловлювання категоричні: Віктор Андрійович прямо заявляє, що не дозволить витрачати кошти від приватизації на догоду «популістським діям певних політиків».
Розбіжність друга.
Тимошенко:
Приватизовані підприємства, власник яких не виконує інвестиційної угоди, можуть бути повернуті у державну власність рішенням Кабміну або Фонду держмайна, при цьому кошти, отримані за ці підприємства такому інвестору не повертатимуться.
Ющенко:
Повернення таких підприємств у держвласність може відбуватися виключно за рішенням суду.
Тут жорсткі висловлювання дозволяє собі прем’єр міністр: на її думку, українські суди настільки корумповані, що покладатися на їхні рішення просто не можна, а відтак – Кабінет міністрів і Фонд держмайна можуть не виконувати «завідомо злочинні рішення вітчизняних судів». Чим може обернутися таке рішення для української Феміди, довіра суспільства до якої й без цього перебуває на критично низькому рівні, думається, пояснювати не варто.
Розбіжність третя.
Тимошенко:
З україно-російських газових відносин потрібно прибрати посередників, ціну за транзит російського газу у Європу необхідно підвищити, а відтак – усі договори щодо постачання в Україну газу і його транспортування українською територією повинні бути переглянуті.
Ющенко:
Радикальна позиція України у стосунках з «Газпромом» може привести до непередбачуваних наслідків, а відтак ціну за транзит російського газу українською територією підвищувати не можна, а усунути «Росукренерго» із схеми постачання газу в Україну можна тільки після узгодження позицій із тим же «Газпромом».
У газових питаннях обидві сторони давати задній хід не збираються. При цьому Президент від імені України вже пообіцяв західним державам, що наша держава буде неухильно виконувати свої зобов’язання щодо транзиту газу, що значно ускладнює життя прем’єр-міністрові – адже така обіцянка свідчить, що Віктор Ющенко, аби не виглядати марнослівним перед європейськими колегами, докладе максимальних зусиль для блокування будь-яких «газових новацій» Юлії Тимошенко. Втім, і сама Тимошенко здаватися не збирається – підкорившись рішенню Президента про те, що готувати засідання комісії «Ющенко-Путін» до Москви поїде не вона, а Раїса Богатирьова, Юлія Володимирівна оперативно домовилася із своїм російським колегою Віктором Зубковим про рандеву в лютому поточного року. Мовляв, саме на цій зустрічі Тимошенко «серйозно поговорить» із Росією про газові стосунки.
Очевидно, що наразі ще не можна говорити про те, що конфлікт між двома керівниками держави розгорівся у повну силу – він, скоріше, перебуває у стадії поступово зростаючого тління. Проте, знаючи характер Юлії Тимошенко, можна не сумніватися, що висловлювання на кшталт «мені пхають палиці в колеса», «прогресивним намірам уряду чиниться шалений опір» або «наші опоненти обстоюють антиукраїнську позицію» у її виконанні не забаряться. І зовсім не факт, що Юлія Володимирівна обмежиться абстрактним адресуванням цих висловлювань «певним політичним силам» або «окремим політикам». А відтак, можна очікувати, що жорсткий «обмін люб’язностями» між прем’єром та Президентом незабаром буде персоналізовано, і країна побачить захоплюючу бійку між лідерами помаранчевого табору. Адже, коли Юлія Тимошенко відкопує томагавк – це завжди неперевершене шоу.
